І ми вкотре вчимося дякувати не мовчки, а з глибини серця.
Дякуємо тим, хто поруч із нами щодня — колегам, друзям, близьким. Тим, хто тримає наше плече, підтримує, допомагає, йде поруч навіть тоді, коли світ хитається.
Але є наша найбільша, священна подяка — тим, хто стоїть між нами й темрявою.
Нашим Захисникам. Нашим Захисницям!
Тим, хто щодня дивиться і дивився в очі ворогу, щоб ми могли бачити очі своїх дітей.
Люди, перед якими хочеться ставати на коліна не зі страху, а з величезної шани.
Завдяки вам ми сьогодні працюємо, створюємо, мрієм, маємо право називати себе тим, ким ми є — українцями, а не тінями чужої волі.
Кожен ваш день на передовій — це ще один ранок, який настав. Ще одна мить, у якій ми існуємо не як “малороси”, не як стереотипи, не як вигадана ними меншість, а як народ гідний і нескорений.
Держава і суспільство повинні дякувати вам щодня.
За кожен день, який ви нам виборюєте.
За кожен подих нашої свободи.
Хай Ангели-Охоронці стоять над вашими головами так само непохитно, як ви стоїте за нас.
Хай оберігають від усього злого, проклятого, що сунеться на нашу землю.
Хай кожен ваш крок буде поверненням.
Хай кожен ваш бій буде перемогою.
Хай кожен ваш день буде наближенням миру.
Дякуємо вам. Сьогодні, завтра і завжди.